Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів.
Щорічно, в національний день пам’яті, який припадає на четверту суботу листопада, о 16:00 годині оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання. По всій Україні відбувається акція «Запали свічку», коли всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам голодомору, або запалюють її у своєму вікні.
НАГАДАЄМО СТРАШНІ ФАКТИ.
ГОЛОДОМОР ЗАБРАВ: 4,5 млн. життів, 1 млн. з них – діти віком до 10 років.; 0,6 млн. – ненародженими; 60% – чоловіки, 40% – жінки.
За 1932-1934 роки від голоду померло 13% від загальної чисельності населення України. У містах втрати становили 4% населення, у сільській місцевості – 16%, тобто серед селян кожен шостий був приречений на смерть від голоду.
Найбільша концентрація смертності спостерігалася у 1933 році, на який припадає 90% людських втрат.
Найбільше загинуло людей у Київській та Харківській областях.
У червні 1933 року в Україні помирало:
ЩОДОБИ – 34 170 осіб.
ЩОГОДИНИ – 1 420 осіб.
ЩОХВИЛИНИ – 24 особи.
У фойє Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької була представлена виставка-реквієм «Голодомор – помста за свободу». На ній можна було переглянути книги, які висвітлюють трагічні події тих часів: Василь Барка «Жовтий князь», Улас Самчук «Марія», «Нескорені душі», Ігор Качуровський «Село в безодні», «Монолог з тридцять третього», «Український голодомор: факти, наслідки, дослідження», «Народні оповідання», «Український голокост: свідчення тих, хто вижив 1932 – 1933» та інші.
Цього року ми вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України, яка знову супроводжується геноцидом проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
Людмила ДОВБЕНКО,
завідувачка бібліотекою
