Медіація – це альтернативна форма вирішення конфліктів за участю третьої нейтральної сторони – медіатора, який допомагає сторонам дійти взаємоприйнятного рішення у конфлікті.
Особливості медіації як процесу посередництва у вирішенні конфліктів, суперечок, полягають у тому, що медіація допомагає розширити можливості людей, які перебувають у конфлікті, сприяє розкриттю їхнього особистісного потенціалу, взаємному прийняттю.
Конфлікт – це форма стосунків між потенційними чи актуальними суб’єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями, нормами, інтересами та потребами. Сторони, які перебувають у конфлікті, пов’язані, принаймні, однією формою психологічного або інтерактивного антагонізму. Психологічний антагонізм – це емоційна ворожість і подібні до неї явища. Інтерактивний антагонізм – взаємодія, що будується за типом боротьби чи втручання в справи опонента.
Конфлікт можна визначити як взаємодію осіб, які намагаються задовольнити свої потреби шляхом впливу на іншу сторону. Залежно від шляхів, вибраних для розв’язання конфлікту, він може мати як негативні, так і позитивні наслідки.
Якщо конфлікт розв’язується через протистояння, пригнічується чи ігнорується, його негативна складова виходить назовні та проявляється в різноманітних психологічних наслідках: у тривозі, розгубленості, самотності, прихованому гніві, стресі, втомі.
Якщо конфлікт вирішується конструктивно, проявляються його позитивні сторони: почуття спокою та гармонії, задоволеності, полегшення, розширюються можливості особистісного зростання, межі конструктивного сприйняття навколишнього світу.
Можливо тому, що під час конфлікту кожна сторона хоче задовольнити власні інтереси та потреби, вийти переможцем, конфлікт і сприймається як боротьба. Однак, насправді ситуація виграшу у такий спосіб є доволі ілюзорною, принаймні, у міжособистісних конфліктах. Тобто якщо ці люди й надалі продовжують спілкуватися, то одна зі сторін конфлікту може почуватися незадоволеною, ображеною, що є причиною продовження конфліктної взаємодії, навіть якщо вона завуальована.
Якщо конфлікт сприймається як боротьба, то можливі такі варіанти його вирішення:
Однак, якщо у конфлікті бачать проблему, то результати розв’язання цієї проблеми будуть такими:
Медіація – технологія, об’єктом якої є конфлікт як проблема. Медіація передбачає розв’язання конфліктної ситуації за принципом «виграш – виграш», тобто основною ідеєю медіації є врахування інтересів та потреб кожної конфліктуючої сторони. Реалізації цієї ідеї здійснюється за певними правилами і принципами.
До основних принципів медіації належать:
- добровільність,
- нейтральність,
- конфіденційність,
- розподіл відповідальності між сторонами.
За принципами добровільності та розподілу відповідальності медіатор надає сторонам можливості та право керувати власною долею, вони самі приділяють власні рішення, відповідають за їх прийняття та виконання, вони навіть можуть вийти із процесу, якщо вважають, що він не надає їм певних можливостей щодо вирішення проблеми. Принципи нейтральності і конфіденційності сприяють установленню і утриманню довірливої атмосфери, щирості учасників процесу, вільному діалогу, обговоренню раніше не виявлених аспектів конфлікту, в цілому допомагають створити сприятливий психологічний клімат.
Медіатор лише веде процедуру, при цьому він не займає позицію ні однієї із сторін, не оцінює їх, а однаковою мірою допомагає обом. Медіатор також нейтральний стосовно конфлікту, він не окреслює свого бачення сутності конфлікту, не висловлює пропозицій щодо його вирішення. Натомість він допомагає кожному учаснику визначити власне бачення ситуації, слідкує, щоб учасники почули версію протилежної сторони, визначає, узагальнює і перелічує питання, щодо яких здійснюються переговори, визначає спільні інтереси сторін.
Спілкування між сторонами конфлікту у процесі медіації відбувається через медіатора. Це дозволяє уникнути проявів агресії та оптимізує донесення інформації від одного учасника процесу до іншого. За допомогою навичок ефективного спілкування – парафразу, резюме, відображенню почуттів медіатор сприяє налагодженню взаємодії між сторонами конфлікту, допомагає їм «почути» один одного.
Результатом процедури медіації є згода та примирення. Це два рівні розв’язання конфліктів, які мають свої особливості. Згода – це договір за предметом конфлікту, примирення стосується вже не реальних предметів суперечки, а стосунків, взаємин сторін. Коли сторони досягають примирення, вони починають розуміти, приймати та цінити почуття інших людей, що має пряме відношення до каяття та прощення.
Те, що медіація сприяє примиренню учасників конфлікту, є найбільш сильною стороною цієї технології. Сторони, які примирилися, здобувають певний корисний досвід: вони починають виявляти турботу про іншого учасника конфлікту, мають змогу у майбутньому користуватися отриманими знаннями. Тобто сутність медіації полягає у тому, що вона допомагає трансформувати деструктивну взаємодію сторін у конструктивну. Ресурси цієї трансформації власне у людській сутності – у силі, порядності, співчутті, емпатійності людини, а медіація лише допомагає цій сутності реалізуватися.
Окрім особистісних переваг, яким сприяє медіація, трансформація у конфлікті має важливі переваги для суспільства. На сьогодні доволі швидко розповсюджується практика використання медіації у вирішенні політичних та юридичних питань, у кримінальних та громадських справах, у розв’язанні конфліктів у системі освіти.
Медіація в освіті – інноваційний підхід до вирішення міжособистісних конфліктів, які виникають між учасниками навчально-виховного процесу, метою впровадження якого є реалізація практики конструктивної ненасильницької взаємодії у конфліктних ситуаціях. Медіація в освітніх закладах можлива за умов реалізації декількох програм: «Медіація однолітків» і «Шкільна медіація».
Програма «Шкільна медіація» передбачає впровадження власне процедури медіації та її принципів у систему школи через залучення дорослих медіаторів до процесу вирішення шкільних конфліктів. Дорослі медіатори також можуть сприяти аналізу конфліктних ситуацій та вести конфліктологічне консультування. Шкільна медіація сприяє швидкому і ефективному розв’язанню конфліктів на локальному рівні, без залучення владних структур і адміністративного тиску.
Медіаційну допомогу можуть здійснювати практичний психолог, інші представники педагогічного колективу, а також «зовнішні» стосовно до освітнього закладу спеціалісти – медіатори.
Програма «Медіація однолітків» також має на меті здійснення цілеспрямованої діяльності у профілактиці і швидкому реагуванні на конфліктні ситуації в освітньому середовищі, але вона передбачає залучення дітей – медіаторів до процесу вирішення учнівських конфліктів. Сутність програми полягає у передаванні відповідальності за розв’язання конфліктів у руки самих учнів: пройшовши навчання, учні – медіатори допомагають своїм одноліткам домовлятися у ситуаціях конфліктної взаємодії без участі педагогів, психологів, батьків, адміністрації.
Медіаційна процедура – це процедура, заснована на принципах раціонального аналізу ситуації, раціонального вибору дій і прийняття рішень. Медіація не є психологічним методом роботи, медіатори не повинні розбиратися у психології людей, не повинні аналізувати їхні внутрішні проблеми і причини певної поведінки, вони також не повинні виконувати функції слідчих, арбітрів, суддів і т.і. Медіатори лише повинні знати і чітко дотримуватись правил та принципів медіації, завдяки яким вона набуває статусу безпечної процедури, безпечної у фізичному, психологічному, соціальному розумінні.
Для освітнього середовища важливим є акцент на відновленні відносин
між учасниками конфлікту та створенні дружньої атмосфери, що сприятиме навчанню. Важливе завдання, що стоїть перед медіацією в навчальному закладі, — створення безпечного середовища та профілактика правопорушень.
