Міжнародний День театру відзначається щорічно 27 березня.
Актор… Погодьтеся, це – одна з найдивовижніших професій. Завдання актора – змусити глядача повірити у те, що все, що відбувається на сцені — реальність! Актори сміються і плачуть, радіють і сумують, заздрять і почуваються щасливими… Приміряють на себе десятки різних життів…
Наша сьогоднішня розмова – з молодим талановитим актором Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. М. М. Коцюбинського Дмитром Дудкою.
Повідомляє Нежатин.
Дмитру – 21, він народився і виріс у Ніжині, середню освіту отримав у школі №7, після школи навчався у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької. Нині хлопець зізнається, що без театру не уявляє свого життя…
– Дмитре, в якому віці Ви вже точно знали, що станете актором?
– Пов’язати своє життя з мистецтвом я вирішив у старших класах, у 8, чи 9… Чому? Завжди відчував до цього якийсь внутрішній поклик. Мені цікава ця діяльність. Вона – моя.
– За плечима маєте вже певний творчий доробок різних цікавих ролей, а яка була першою? Чим запам’яталась?
– Першою моєю серйозною… була роль вовка, головного персонажа казки «Казка про справжню дружбу», що в першу чергу запам’яталася мені невимовним сплеском адреналіну і задоволенням, яке я відчув, тільки-но вийшов до глядачів.
– Чи трапляються курйозні випадки під час виступів? Можете пригадати якісь?
– Ну, курйозних випадків у мене ще зовсім не багато, на щастя. Пам’ятаю тільки, що на одній з перших своїх вистав, я заплутався колесом важкої залізної решітки за одну з куліс, а на одній з казок я гримнув занадто голосно та агресивно, чим ненароком налякав дитину, яка ще хвилину, що тривала по відчуттях як вічність, плакала десь у темній залі, поки я проговорював текст.
– Якими навичками має володіти актор?
– Взагалі-то всіма, в особливості сценічною увагою, адже актор має тримати на сцені постійну увагу на своїх внутрішніх переживаннях, слідкувати за своєю пластикою, подачею голосу, темпоритмом, і при цьому органічно взаємодіяти з іншими акторами.
– Дмитро, які емоції відчуваєте, коли заходите до театру? Чи хвилюєтесь перед виходом на сцену?
– Так, звичайно хвилююсь. Будь-який виступ – це масштабна робота цілої купи різних спеціалістів, тож мій страх викликаний рішучим небажанням «запороти» цю титанічну справу моїх колег якоюсь абсурдною помилкою.
– Ідеальний глядач для вас – це?…
– Ідеальний глядач – це та людина, яка приходить в театр готовою до сприйняття, а коли виходить з нього, то рефлексує через те, що побачила на сцені й в собі.
– Вам завжди подобаються ролі, які Ви граєте?
– Так, всі. Навіть найпересічніша, на перший погляд, роль, починає розкриватися для тебе зовсім по-новому, як тільки ти починаєш заглиблюватися в її цілі, мотивацію та минуле.
– Поділіться своїми планами на майбутнє!
– В майбутньому планую піднімати рівень своїх навичок у стінах рідного театру.
Спілкувалась Валентина Пильник
