В’ячеслав Максимович Чорновіл — український політик, громадський діяч, публіцист, літературний критик, народний депутат України I-III скликань, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в’язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; другий голова Народного руху України. Герой України, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, лавреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна та Національної премії імені Тараса Шевченка.
Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української Гельсінської спілки. Кілька разів ув’язнений за «антирадянську агітацію та пропаганду». Перебував у мордовських таборах суворого режиму та на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р., голова Народного Руху України. З жовтня 1991 — Гетьман українського козацтва. З 1995 року — член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновіла прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.
До 85-річчя від дня народження В’ячеслава Чорновіла в читальному залі Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької проводиться фотовиставка «Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося потім гірко любити – втративши». На ній можна переглянути фотоматеріали та книги про життя та діяльність політика.
Валентина ФЕДЬКО
бібліотекар читального залу
